Get Adobe Flash player

Київський Гідропарк, ч2

Сто років тому з настанням літа кияни прагнули виїхати на дачу. Крім популярних Пущі-Водиці та Святошина, сполучуваних з містом трамваєм, і Бучі, Ірпеня, Ворзеля, куди можна було дістатися залізницею, увагу дачників привертали лівобережні Дарниця та Передмостова і Микільська слобідки. “Життя в Слобідці дешевше, ніж в Києві”, — слушно зауважував довідник “Дачник” 1909 року.


“Путівник по Києву” 1913 року доволі скептично описував Микільську слобідку як “досить велике, брудне та далеке від примітивного облаштування  місце, заселене різного роду майстрами, відставними солдатами і подібним людом та періодично затоплюване під час великих весняних повеней Дніпра біля Києва. Але влітку, завдяки пишній рослинності, близькості ріки Микільська слобідка стає місцем частих відвідин невибагливих киян, які прямують туди на човнах пити молоко в садочках приватних садиб або ласувати раками в одному з кількох трактирів, нещодавно там влаштованих. Для вимогливішої публіки тут існує сад “Петрівський парк” (колишній “Венеція”) з музикою та літнім театром. 1912 року відкрився рух мототрамвая між Києвом і Слобідкою через Ланцюговий міст. З відкриттям трамвайного сполучення розвиток Слобідки пішов швидким кроком, і невдовзі вона перетвориться на жваве містечко”.


На Передмостовій слобідці мешкало чимало робітників “Арсеналу” та інших підприємств Печерська, тож побутувала й така назва: Печерська слобідка.


У червні 1920 року польське військо, залишаючи Київ, висадило в повітря Ланцюговий міст. Через п’ять років його відбудували за проектом інженера Є. Патона на тих самих цегляних биках. І хоч новий міст уже був іншої конструкції — не ланцюговим, та ще й перейменованим на честь Є. Бош, кияни все одно називали його за звичкою Ланцюговим.


Наприкінці 30-х років на Передмостовій слобідці було кілька десятків вулиць, мешкало близько 30 тисяч жителів. У селищі були школа, пошта, аптека, кінотеатр, крамниці.


У вересні 1941 року на завершальному етапі Київської оборонної операції підрозділи 4-ої дивізії НКВС та 37-ої армії замінували й висадили в повітря Ланцюговий міст. Загинуло чимало оборонців Києва, які ще перебували на мосту. Решта, вже під вогнем німців, що їх переслідували, намагалася скористались останніми плавзасобами, зокрема буксирними пароплавами “Алексей Стаханов” та “Фультон”. Під шаленим обстрілом ворога вони не дійшли до Лівого берега, одержавши пошкодження та сівши на мілину. До того ж, вогонь вели з Лівого берега і свої, вважаючи, що то переправляються німці.

Продовження >>>